|
Отправлено: 09.08.06 21:35. Заголовок: За что был я бит в Белой Крепости...
Воть... решил выложить:) Для начала мое величайшее произведение :) Поймут лишь те, кто знает украинский, оценят те, кто читал "Властелин Колец" и "Заповіт"... Заповіт Ісілдура Як умру, то цю каблучку Ви не одягайте, Доки Більбо з Хоббітону Не прийде, чекайте. І чекайте, доки Більбо Горлума побачить, А побачить - хай каблучку Збереже на пам'ять. Пройде чималенько років, І його племінник І друзяки його вірні До Роздолу підуть. А в Роздолі - там на Раді Рішення всі приймуть, Що з каблучкою моєю Дев'ятеро підуть. Буде серед них і Гендальф - Майстер на всі руки; Будуть Леголас і Гімлі - Ельф і гном, не люди; Ще і двоє людей буде - Арагорн-Бродяжник (всіх імен не перелічиш!) Й Боромир відважний. І четвірка з Хоббітону - Меррі, Сем, Пін, Фродо - Хай малі, та навидались І вони уродів. А як разом вони підуть - Тут найцікавіше! Добре, доки вони разом: Разом веселіше. Через Морію, що в Тьмяних Горах заховалась, Вони підуть, бо гора їм Зверху не піддалась. Але в Морії глибокій Не спіткає щастя Одного за них. Се є Гендальф. Буде він змагатись З Барлогом, якого сила Будь-кого здолає, Але Гендальф - це ж не будь-хто! Гендальф подолає Ворога, але сам згине В прірві він глибокій. Хто залишиться - ті підуть В Лоріен із Мор'ї. Але після Лоріену Лихо відбулося. Щось зійшло на Боромира, Щось з ним відбулося. Відібрать мою каблучку, Злидень, намагався У того, кого сам захи- щати присягався! Бідний Фродо цю каблучку, Щоб втекти, надіне, Схопить речі свої, в човен Стрибне і поплине. А за ним друзяка кращий, Сем, пловець не перший, Просто кинеться у річку - Наздогнати мерщій. І тоді прийдеться Фродо Сема витягати, І обидва вони підуть Землю рятувати. З ними годі; Боромир же З орками дереться. Не здолає, бідний, орків! А поки збереться Арагорн на допомогу, Орки Боромира Вб'ють тоді вже, що за лихо! Але що найгірше, Пін і Меррі - ті до орків У полон потраплять, Як їм звідти утікати, Думать вони стануть. Арагорн, Леголас й Гімлі Будуть рятувать їх. До Ристанії ці троє В пошуках потраплять. На шляху до Мустангрима Стрінеться їм Гендальф, Тільки Білий, а не Сірий, Злодіям на лихо. А як стане Гендальф Білим, Він себе покаже, І по всьому Мустангримі Піснь гучна розляже, І у Гондор відіб'ється, Згомонить степами, Митрандиру слава стане Поміж народами. А тим часом Пін і Меррі Утечуть від орків І потраплять до Фангорна, В ліс старий до онтів. А тоді таке почнеться! Схаменуться онти, Ізенгард тоді не встоїть І усі ті орки. А тим часом хитрий Горлум Буде намагатись Цю каблучку захопити, А тоді поклястись Йому нею доведеться, Бо наш хитрий Горлум Знає, як пройти у Мордор, Хоббітам поможе. В Мордорі крізь все закрито, От і дума Горлум, Як поліпше обдурити Фродо й Сема, от вже! Проведе хазяїв в Мордор Тайною тропою, До Гондору завітають Разом усі троє. Ну, а звідти - та й до Шелоб, Прям до її лігва... Але тут ми розпрощаймось Зі трьома усіма, Бо у Гондорі тим часом Ціле свято буде: Повернеться їх Правитель, Раді будуть люди. Але людям всім нелегко В Гондорі прийдеться, Хоч і Арагорн-Правитель В Гондор повернеться. Бо тоді на Кормалені Буде дужа січа, І тоді трапиться диво... Та про це - пізніше. У Мордорі якась смута: Тут назула вбито, Там дель орка... а отута Й головнеє діло. Доберуться вже до цілі Ції вірні друзі... Та великая спокуса У моїй каблучці. Але тут, на щастя, Горлум, От ще злидень, лізе, Здобува собі каблучку, Падає і гине. І тоді на Кормалені Відбудеться диво: Заясніє синє небо Дивно і красиво! І тоді по Середзем'ю Піснь гучна розляже, Бо Добро завжди і всюди Свого Злу докаже. Тож чекайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров'ю Волю окропіте. І мене в сім'ї великій, В сім'ї вольній, новій Не забудьте пом'янути Не злим тихим словом. 2004.
|
|
Отправлено: 21.08.06 00:15. Заголовок: Re:
новое, вот) Песенка об инквизиторе посвящается З. Инквизитор - зверь зубастый, Он клыкастый, он когтистый. Скажешь, злюка он - и баста? Нет! Он может быть пушистым. Голос в душу проникает, Слаще меда, хуже яда, О тебе все-все он знает, Ему тайны не преграда. В кресло он тебя усадит... За душевным разговором Исповедаться заставит Добровольно и без споров. Не заметишь, как расскажешь, Где ты был и что где видел, Сувенир ему покажешь - Правда вся из тебя выйдет. Инквизитор, работяга, Выходных совсем не зная, На твое он пашет благо - Мол, профессия такая... Он и летом и зимою Одинаково приветлив: Увлечет тебя с собою, Вмиг в свои поймает сети. Он тебя к столбу поставит, Под столбом с большой любовью Связку дров тебе подставит, Подожжет, чтоб вместе с кровью Внутрь тебя тепло входило, Чтобы ты не мог замерзнуть. Он заботливый и милый, Разве может он быть грозным? Инквизитор, друг народа! Он всегда готов стараться. Юный иль седобородый - Он найдет, чем здесь заняться. 18.08. Самую корявую строку подчеркнула, а вообще весь стих корявый.
|